Електромагнітні аспекти психологічної діяльності.

Електромагнітні аспекти психологічної діяльності.
Психологічна активність вищих видів фауни ґрунтується передусім на біоелектричному принципі діяльності нервових тканин. Емоції, здатність виявляти котрі є у більшої частини фауни, являють собою зміни частоти біоелектричних коливань у вищих нервових центрах. Думки, наміри, емоції, породжуючи зміну частоти коливань у електромагнітному фоні вищих нервових центрах, випромінюються також назовні, де вони можуть бути сприйняті відповідними приймачами цих хвиль. Приміром, потужність біоелектричного поля головного мозку людини становить два вата, що дорівнює потужності радіохвильового випромінювання середнього мобільного телефону. Тварини, котрі стоять у ряді ссавців нижче людини, приміром, кішки, собаки та інші, маючи прийомну здатність у сотні раз вищу від сприйняття людини, здатні відчувати чи не усю гамму електромагнітних частот випромінювань вищих нервових центрів інших ссавців, у тому числі й людини. Приміром, звичайна курка, котра жодного разу у житті не бачила яструба та не знає його зовнішнього вигляду, враз кидається на захист своїх курчат при його наближенні, подібно до того як вона разом зі своїми курчатами може спокійно знаходитись поблизу від собаки, у той час тікаючи від кішок. Постає питання: Яким чином курка розпізнає джерело небезпеки? Курка при наближенні яструба вловлює певну частоту електромагнітних коливань, котрі створюються мозком яструба чи кішки, та відповідно реагує на них. Здавна помічена здатність кішок вражаюче точно з відстані сприймати наміри та настрій людини, а також відчування собаками настрою людини, котра боїться їх, також ґрунтуються на сприйнятті ними гамми електромагнітного спектру коливань людського мозку. Оскільки частоти електромагнітних коливань, котрі випромінюються назовні вищими нервовими центрами ссавців, є однаковими, людина також може сприймати ці коливання, за умови настання рівності потужності власного біоелектричного поля і зовнішніх електромагнітних коливань, чи у випадку переважання потужності привхідного електромагнітного фону над власним біоелектричним фоном. Приміром, люди у стані вираженої мозкової гіпоксії (приміром, при пониженому тиску) мимоволі чують думки людей, що знаходяться навколо неї, оскільки при зниженій у результаті гіпоксії біоелектричній діяльності головного мозку, потужність зовнішнього електромагнітного фону переважає та відповідно сприймається мозком. Засновуючись на теорії зміни коливань електромагнітного фону мозку, вчені створили різноманітні приймачі цих хвиль, одним з яких є апарат, котрий відповідно до емоційного стану людини створює музику, інтерпретуючи певним чином вихідні частоти поля мозку людини. Також існують пристрої для „програмування” людей, котрі надсилають у мозок людини електромагнітні поля відповідної частоти, несучи з собою кодовану відповідним чином інформацію. Цілеспрямований вплив електромагнітного емоційного поля людей відчувається, приміром, тоді, коли, наприклад, одна людина спрямовує свій пильний погляд на іншу людину (у останньої у цей момент з’являється специфічне відчуття у потилиці), чи думає про людину, котра знаходиться коло неї (остання відчуває це, але це почуття неможливо описати). Навіювання на відстані без безпосереднього контакту з суб’єктом також ґрунтується на цілеспрямованій дії емоційного електромагнітного імпульсу, котрий несе певний заданий інформаційний заряд. Навіюванню на відстані піддаються люди з ослабленим у зв’язку з різноманітними факторами у момент здійснення навіювання власним біоелектричним фоном, а також недовірливі, слабохарактерні, невпевнені у собі, тощо. Емоційний стан людини (настрій) розрізняється саме за частотою електромагнітного фону мозку, приміром, понижений, депресивний, в’ялий емоційний стан людини характеризується низькою інтенсивністю біоелектричного поля мозку та слабкими, низькочастотними коливаннями, у той час коли піднесений, радісний настрій, обумовлюється збільшенням частоти та інтенсивності цього поля. Саме у цих частотах коливань електромагнітного фону мозку криються пояснення так званих наднормальних здатностей деяких людей, тому заперечувати існування цих здатностей нині є антинауковим. Існування так званих екстрасенсів не є чимось загадковим, оскільки це такі – ж самі люди, як й інші, але вони мають розвинену вроджену чи набуту здатність сприймання та цілеспрямованої генерації електромагнітного випромінювання через руки. Факт існування електромагнітного випромінювання людини саме через кінцівки рук підтверджується багатьма здійсненими вимірами цих полів. Зазвичай, у людей зі збільшеною інтенсивністю генерації цього поля, його потужності є цілком достатньо, аби, приміром, засвітити фотопластинку. Це поле при достатній інтенсивності відчувається іншими людьми у ділянці тіла, на котру спрямований енергетичний промінь, як відчуття легкого тепла у поєднанні з ледь помітним поколюванням (потужні екстрасенси здатні викликати навіть сильний розігрів), у той час коли сам екстрасенс відчуває у руці у місцях випромінювання (зазвичай це кінчики вказівного, підмізинного та великого пальців, промені котрих об’єднуються на певній відстані від кінчиків цих пальців у єдиний когерентний промінь) легке поколювання і дотикальне відчуття променя як якоїсь субстанції, схожої на дотикальне відчування тиску легкого вітру (при достатній інтенсивності промінь відчувається як невидима, досить тверда, інколи досить тяжка матеріальна маса). Здатність генерувати такі енергетичні промені може розвинути будь – хто, але вже існують апарати для лікування різноманітних хвороб саме цілеспрямованим опроміненням певних ділянок тіла електромагнітними хвилями, подібними за характеристиками до біополя екстрасенсів. До речі, такі когерентні промені відчуваються тваринами, тож потужним променем можна, приміром, прогнати собаку чи навіть розігнати хмари. Явище ясновидіння не має наукового пояснення, надто зважаючи на той факт, що одна й та сама людина, котра звертається до різних ворожок, які живуть у різних точках світу та зазвичай навіть й не підозрюють про існування одна одної, отримує здебільшого одну й ту саму інформацію, від котрої створюється враження, нібито усі ці ворожки зговорилися поміж собою та майже чи не з народження знають цю людину й усю іншу інформацію про неї. Явище ясновидіння, передбачення майбутнього, екстраординарні здатності деяких екстрасенсів (приміром, довільне читання думок, передбачення майбутнього, тощо) можуть бути пояснені за умови визнання існування нематеріальних розумних істот з інформаційно – електромагнітними тілами, котрі не обмежені здатністю пересування та збирання інформації. Саме вони, вступаючи певним чином у контакт чи прямий симбіоз з „просунутими” екстрасенсами та ворожками різної ступені кваліфікації, надають їм потрібну інформації. Неабиякий практичний побутовий інтерес представляє собою свідомий температурний контроль. Людина, котрій холодно, свідомо оперуючи почуттями, може викликати цілеспрямоване відчування у заданих ділянках тіла тепло, чи ба навіть „запалити” у області попереку чи плечей „внутрішній вогонь” та розлити його по тілу, уникнувши таким чином замерзання, чи під час великої спеки таким самим чином охолодитися, причому це не буде лише суб’єктивним відчуванням тепла чи холоду. Свідомий температурний контроль заснований не тільки на розширенні – звуженні судин та капілярів у визначених ділянках тіла, але й на складних механізмах біоелектричного розігріву – охолодження, оскільки лише так можна пояснити здатність розігріву до температури вище п’ятдесят градусів (аж до сімдесяти п’яти, а то й вище!) без отримання опіків (хоч свідомим імпульсом можна зробити і це). Здатність здійснювати свідомий температурний контроль також є закладеною у всіх людях, але здійснювати його, подібно до генерації енергетичних променів, доступна лише людям з високим рівнем розвиненості уяви, оскільки названі тут здатності реалізуються лише через неї. Досить довгий час таємниче наднормальне явище левітації не мало жодного наукового пояснення. Теорія левітації також ґрунтується на електромагнітній теорії емоцій. Здатність до левітації є так само притаманною кожній людині, як вищеописана цілеспрямована свідома генерація енергетичних променів та свідомий температурний контроль. Левітація обумовлюється довільним чи мимовільним збільшенням інтенсивності до певного інерційного гравітаційного порогу емоційних хвиль людини. З підвищенням настрою людини (непереборний оптимізм, радість, впевненість у собі, надія, тощо) частота та потужність створюваного електромагнітного фону мозку починає поступово перетворюватись у гравітаційну аномалію, що спричинюється збуренням гравітаційного поля під дією електромагнітного емоційного поля. У стані захопленого екстазу, майже несамовитості, стану, котрий ледве не доходить до стану афекту (граничне емоційне захоплене збудження), будь – яка людина, задіявши уявою відчування відштовхування від землі, легко може перейти у стан об’єктивної левітації. Свідомо створюючи відчування поштовху у спину в області попереку у напрямку вперед, при достатній інтенсивності емоційного інерційного імпульсу, можна вмить збільшити швидкість ходи майже у п’ять разів, причому втоми від такої швидкої ходи не відчуватиметься, а спрямувавши такий інерційний імпульс відчування поштовху у попереку уперед з кутом нахилу вверх на п’ятдесят градусів чи більше, можна піднятися у повітря, керуючи польотом тими – ж відчуваннями руху. Звісно, навряд чи хто зможе підійнятися у повітря з першого разу, але завзятим тренуванням з упевненістю в успіху досягнення левітації є цілком реальним. Левітація є одним з виявів фізичної дії емоційних електромагнітних полів, іншими – ж виявами фізичної дії цих полів є наднормальна фізична сила та витривалість, оскільки виділення у систему кровообігу навіть великої кількості адреналіну не може спричинити збільшення фізичної сили до такої межі, щоб будь – яка пересічна людина змогла підняти автомобіль вагою у три тонни, зігнути чи розігнути металеву арматуру діаметром у три й більше сантиметрів, підскочити на висоту до п’яти метрів чи пробігти певну відстань зі швидкість до п’ятдесяти кілометрів на годину, і усе це без будь – якої шкоди для себе, але усе це стає можливим здійснити у стані пограничного чи передмежового стану емоційного напруження. Існують чотири фази емоційного напруження. У першій фазі мобілізуються сили організму, друга фаза характеризується зниженням вольового контролю власних дій через відключенням свідомості приблизно на двадцять п’ять відсотків, у третій фазі пригнічена на п’ятдесят відсотків свідомість не дозволяє сприймати межу дійсного та уявного (сильний емоційний шок), що також супроводжується пригніченням фізіологічних функцій організму (тремтіння та розслаблення рук, розслаблення ніг, заїкання, пріння пальців рук, лоба холодним липким потом, тощо), четверта фаза характеризується повним відключенням свідомості (людина не розуміє, що діється навколо), інколи без можливості її відновлення (людина стає подібною до зомбі), а також настанням неврозу, який може призвести до загострення різних хронічних хвороб (якщо людина доживає до цієї фази, адже ще у третій фазі інколи настає смерть від серцевого нападу чи стається інсульт). На межі першої і другої фаз знаходиться так званий пограничний стан свідомості, під час котрого й реалізуються наднормальні фізичні можливості людини. Перед пограничним станом знаходиться так званий передмежовий стан, у котрому реалізуються майже у повному обсязі можливості пограничного стану, але цей стан відрізняється від пограничного тим, що свідомість цілком зберігається і людина може таким чином здійснювати героїчні вчинки. Наснага та захват дозволяє переключатися у передмежовий стан, але у цей стан можна переключитися й свідомими зусиллями, хоч це й вимагає довгого тренування.